Березанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

Методичні рекомендації батькам п'ятикласників

Поради батькам по зниженню рівня тривожності у дітей:

· Уникайте змагань і будь-яких видів робіт, що враховують швидкість виконання завдання.

· Не порівнюйте дитину з іншими.

· Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

· Демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте прикладом для дитині.

· Частіше звертайтеся до дитини по імені.

· Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

· Будьте послідовні у вихованні дитини.

· Прагніть робити дитині якомога менше зауважень.

· Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.

· Не принижуйте дитину, караючи ії.

Поради для батьків щодо підвищення мотивації у дітей:

· Оцінюйте особисті заслуги дитини, підбадьорюйте її, коли їй важко, похваліть, якщо вона домоглася навіть мінімального успіху, поясніть, що кожній людині властиво помилятися. Уникайте особистісних порівнянь!

· Відмовтеся від жорсткого контролю над виконанням домашнього завдання. Це придушує ініціативність і знищує самостійність дитини. Допомога – це порада у формі авторитетної думки, а не авторитарний наказ.

· Намагайтеся розумно комбінувати прояв любові і контроль. Звичайно, в сім’ї необхідно встановлювати певні правила, в тому числі і в ставленні до навчання, проте вони повинні бути розумні і зрозумілі дитині, повинні містити орієнтири, щоб він міг сам ставити перед собою цілі в рамках цих правил.

· Найкращим орієнтиром є особистий приклад батьків і їхня реакція на поведінку дитини. Пам’ятайте, що любов окриляє, частіше хваліть свого школяра, цікавтеся змістом навчального процесу, а не тільки отриманими оцінками, і ніколи не карайте дитини, не обговоривши з ним його проступок і його причини. Ваші дії повинні бути розумні, логічні і зрозумілі дитині.

Поради батькам щодо підвищення самооцінки у дітей:

· Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

· Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

· Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

· Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

· Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

· Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Рекомендації
щодо поліпшення процесу адаптації учнів 5-го класу у школі II ступеня

1. При підвищеній тривожності, замкнутості, нерішучості, сором'язливості необхідне доброзичливе ставлення, підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (при відповідях біля дошки, контрольних роботах, диктантах). Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо в перші місяці навчального року.

2. Агресивність, запальність, дратівливість. З дітьми потрібно виявляти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі страждають від своєї впертості, гнівливості, дратівливості. Необхідно дати зрозуміти, що дорослий – їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси на схильності агресивної дитини, зможе спрямовувати її активність у конструктивне русло, тактовно і послідовно навчаючі ї дитину самоконтролю та стриманості.

3. Труднощі в контактах (погані взаємини з однолітками або відсутність друзів у класі). Завдання учителя в роботі з «відторгнутими» дітьми - допомогти їм відчувати себе потрібними та бажаними у класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що їм вдається. На позакласних заходах давати можливість виявити себе з кращого боку.

4. Підвищена схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність.

Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими, уважними, посидючими. Головне в роботі з ними - терпіння й наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано та планомірно, давати невеликі завдання та здійснювати покроковий контроль виховання. Заохочувати бажану поведінку, спираючись на прагнення п'ятикласників «бути вольовою людиною».

5. Боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість».

Учителю варто залучати таких дітей до позакласної роботи. Проводити групові заходи, щоб вони більше спілкувалися, долали свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські доручення. Частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня, підвищуючи його самооцінку та створюючи ситуацію успіху.

6. Рекомендується проведення відповідних класних годин для покращення неформальних стосунків між дітьми з використанням активних форм роботи.